В высоком кургане

ЗАПОВІТ Як умру, то поховайте Мене на могилі, Серед степу широкого, На Вкраїні милій,	NASAAT Bän öldüynän, gömün beni Üüsek kurganda, Geniş boz kırın ortasında, Käämil vatanımda.
Щоб лани широкополі, І Дніпро, і кручі Було видно, було чути, Як реве ревучий.	Uzun dipsiz tarlalar Hem Dnipro, hem bayırlar Görünsün, duyulsun Uluyan dalgalar.
Як понесе з України У синєє море Кров ворожу... отойді я І лани, і гори —	Ukraynadan maavi denizä Akarkan duşmanın kanı, Uzaklaşacam, Tarlalar hem bayırlardan Vazgeçecäm,
Все покину і полину До самого бога Молитися... а до того Я не знаю бога.	Da osaat üüselecäm Allaayın uuruna Dua etmää. O saada kadar da, Savaşacam Allaayı tanımaa deyni,
Поховайте та вставайте, Кайдани порвіте І вражою злою кров’ю Волю окропіте.	Kendimä engel etmää. Gömün da kalkının, Sincirleri kırın, Püskürün serbestlää Duşmanın fena kanınnan.
І мене в сем’ї великій, В сем’ї вольній, новій, Не забудьте пом’янути Незлим тихим словом.	Beni dä büük, Serbest hem eni ayledä Unutmayın anmaa Halkın sessiz, tatlı lafınnan.
[25 декабря 1845, в Переяславі]	[Dekabrinin 25-i 1845, Pereyaslavda]